Визначні результати фундаментальних досліджень, наукові досягнення світового рівня

1. На підставі вивчення структурно-формаційних, мінералого-петрографічних, мінералого-фізичних та термобарогеохімічних факторів золотоконцентрацій здійснена геолого-ґенетична та формаційна типізація золотопроявів та родовищ, виділено їх новий формаційний тип – біотит-кварц-олігоклазових метасоматитів (Майське родовище), відповідників якому у світі до цього часу не встановлено. Створена основа для розробки і впровадження пошуково-оцінювальних критеріїв та ознак для реґіонального і локального прогнозу золотого зруденіння. Зокрема вивчений флюїдний режим петро- і рудоґенезу на низці золоторудних родовищ; встановлено висхідний водовміст і фазово-компонентний стан та склад рудомагматичних і метаморфоґенно-гідротермальних систем. Побудовані відповідні рудно-петрологічні моделі і на цій основі з’ясована наявність ґенетичних і параґенетичних зв’язків золотого зруденіння з вулькано-плутонічними асоціаціями золотого зруденіння Закарпаття і Середнього Подніпров’я.

2. На підставі проведених робіт із структурно-формаційного аналізу в межах фанерозойських складчастих систем та платформових прогинів України напрацьовані методики, які застосовуються в Гірському Криму, в межах Карпатської покривно-складчас-тої системи, Дніпровсько-Донецькій западині, Донецькій складчастій споруді. Розроблені основи методики виділення надрозломних структур в межах Дніпровсько-Донецької западини та Донецького кряжу. Встановлені основні шляхи міграції глибинних ґазів (в першу чергу метану і азоту), визначена приуроченість покладів метану до різних за структурою та фаціальним складом утворень. Доведено глибинність більшої частини азоту в земній корі та запропоновано розглядати його як показник міграції глибинних ґазів (дегазація мантії).

3. Вивчення алмазоносності Українського щита має давню, майже шести-десятилітню історію. Проведеними в останні роки роботами показано також перспективність у цьому відношенні Кіровоградського і Волинського блоків щита, його західного схилу та Придобруджя. Встановлені відповідні прояви алмазів. Виділені фанерозойські рівні активізації платформи, на яких формуються рудоносні структури і формації, а також відповідні кори вивітрювання і осадові колектори. З’ясовані геологічні, структурно-формаційні та петрологічні передумови алмазоносності Приозівського та Кіровоградського геоблоків Українського щита. Показаний її зв’язок як з кімберлітами, так і з лампроїтами.

Напрямки наукових досліджень кафедр факультету

Досягнення провідних наукових шкіл та напрямків

Як самостійні напрями геологічних досліджень продовжують свою діяльність та розвиваються наукові школи професора Єрмакова “Термобарогеохімія (ТБГХ) ендогенних рудних формацій” і мінералогічна школа академіка Лазаренка. Початок цього напрямку був закладений професором М.П.Єрмаковом разом з виходом у світ його монографії “Исследования минералообразующих растворов” (1951 р.). У 1970 році в Токіо-Кіото офіційно цей напрямок отримав назву “термобарогеохімії”. У розвиток досліджень з ТБГХ у звітному періоді розроблені сучасні теорії і методології вивчення флюїдних включень в мінералах.. Дослідження цих об’єктів (кварц різних генерацій, барит, карбонати, сфалерит) дозволили встановити фізико-хімічні умови мінералоутворення на золоторудних об’єктах Рахівщини (родовище Сауляк, рудопрояви Білий потік, Камінь-Кльовна, Банський). Встановлені середньотемпературні умови відкладення золота, яке утворювалося разом з мінералами золото-полісульфідної (продуктивної) стадії мінералоутворення. Визначені особливості складу флюїдів, які спричинили утворення рудних і безрудних кварцових жил, що пов’язані з метаморфітами зеленосланцевої фації (Мармароський масив у верхів’ях Білого і Чорного Черемошів). Широко проявлені вуглеводневі флюїди, що було з’ясоване шляхом кріометричних досліджень. За напрямком школи проф. Єрмакова захищена у 2003 р. одна докторська дисертація М.М.Павлунем. Продовжувалася підготовка спеціалістів вищої кваліфікації через аспірантуру. Мінералогічною школою академіка Є.К.Лазаренка проводилися дослідження з регіональної і генетичної мінералогії. Розвиваються нові перспективні напрямки геологічних досліджень, що повязані з наближенням науки до потреб Української держави. Це зокрема розв'язання проблеми нижнього докембрію, виконуються роботи з питань структурно-формаційного аналізу в межах фанерозойських складчастих систем (Карпати, Гірський Крим, Донецький вугільний басейн, Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна провінція). Одним з важливих напрямків є з’ясування перспектив алмазоносності території України. Проведеними за останній час дослідженями була показана перспективність у цьому відношенні, окрім відомих територій в межах УЩ, також і його занурених схилів та Придобруджя.

Зовнішні наукові зв’язки

Розвиваються контакти з Верхньосілезьким філіалом Польського Геологічного інституту (м.Сосновець). Поглиблюється співпраця з геологічним факультетом Вроцлавського університету (проф. Свєшніков К.І.). Проф. Колодій В.В. має наукові зв’язки з Польським Геологічним інститутом в галузі гідрогеології і екології прикордонних районів України і Польщі. Доц. Лебединець М.В. проходить стажування в університеті імені Коперніка (м. Торунь, Польща). Проф. Колодій В.В. є головою Українського національного комітету Карпато-Балканської геологічної асоціації. Членом національного комітету Карпато-Балканської геологічної асоціації є проф. Матковський О.І.

Співробітництво з НАН України

Продовжується плідне співробітництво з Інститутом геології і геохімії горючих копалин НАН України. Працівники Інституту професори Ступка О.С., Узіюк В.І. та канд. геол.-мінер. наук Дудок І.В. читають спецкурси на факультеті. Доктори Галабуда М.І., Петриненко О.Й. і Ковалевич В.М. є членами спеціалізованої Вченої Ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій факультету. У свою чергу проф. Колодій В.В. є головою спеціалізованої Вченої Ради із захисту дисертацій Інституту геології і геохімії горючих копали. У 2003 році з Інститутом укладена угода про спільне використання для підготовки спеціалістів-геологів та проведення студентських навчальних практик лабораторної бази Університету та Інституту у с. Верхнє Синьовидне (Карпати).


Дата останнього оновлення сторінки 15.03.2012